Бoєць AТO Вaдим Свириденко, який на фронті втратив кисті рук та стопи, продовжує жити повноцінним життям і з успіхом брати участь міжнародних спортивних змаганнях

Про це повідомляють в Міноборони.

Вадима Свириденка мобілізували влітку 2014-го і він захищав незалежність країни на сході у складі 128-ї бригади. Під час боїв за Дебальцеве взимку 2015 року, коли його підрозділ намагався вивести з оточення вояків на блокпосту "Балу", Вадима було поранено.

"Це було вранці 16 лютого, коли ми йшли на допомогу іншому блокпосту. Перед самим блокпостом, ми десантувалися та зайняли місце в посадці, і тоді біля нас розірвався снаряд. Дивно, що я цей постріл навіть не почув. Тільки відчув, що дуже заболіли нога та рука. Відірвало шматок м’яса у передпліччі. Мені поставили крапельниці, зашили. Та ввечері отримали наказ йти на прорив разом із колоною поранених", — згадує жахливі події війни Вадим.

На жаль, майже всі машини колони були розбиті крім одного "Урала". Усіх, кого могли, особливо важкопоранених, завантажили у вцілілу машину і почали рухатися у бік наших позицій.

"Та не врахували, що кругом все було заміноване. "Урал" наїхав на міну… Я зазнав ще більших травм, тоді пошкодив спину, коли мене підкинуло. Стало взагалі дуже важко рухатися. Якось нам вдалося перелізти в кабіну розбитої машини", — розповідає Вадим.

На ранок Вадим прокинувся і зрозумів, що всі, хто був у колоні, замерзли. Він залишився один. На 20-градусному морозі він знаходився у тій машині разом з тілами своїх побратимів три доби, поки його не знайшла розвідка терористів "ДНР".

Вадим потрапив у полон. Через те, що він був важкопоранений, його швидко обміняли. Вже увечері за ним прибула швидка, яка переправила до лікарні Мечникова у Дніпрі, а вже потім — літаком до Київського опікового центру.

Вадим знаходився у край важкому стані — через обмороження втратив кінцівки. Почалося зараження.

Вадим заново вчився пристосовуватися до побутових потреб: заново харчуватися, рухатися. Почалися важкі щоденні тренування. Спочатку присідав в палаті, потім прогулянки коридором. І так по троху хлопець став настільки впевнено рухатися, що почав тренуватися, бігати і навіть записався на прохоження марафон морських піхотинців, який відбувався у Вашингтоні.

Вадим пройшов відбірковий тур в асоціації інвалідів АТО і став одним з чотирьох, хто їхав представляти Україну на міжнародних спортивних змаганнях. А трастовий фонд НАТО з реабілітації допоміг з перельотом у США.

"Я брав участь у марафоні на 10 км. До речі, бігли ці кілометри не тільки ті, у кого були поранення, а й здорові люди, літні люди, діти. Було важко. Дуже", — зізнається Вадим.